March 26th, 2011

я пришел

О любви братских народов

Прочел новую трактовку образа Богдана Хмельницкого, герой стихотворного романа размышляет:
...
Ні, Ганно, ні! Аби лиш не з Москвою.
Хай Україну чаша ця мине.
Вже краще з турком, ляхом, із Литвою,
бо ті сплюндрують, а вона ковтне.
Це чорна прірва з хижою десницею,
смурна од крові, смут своїх і свар,
готова світ накрити, як спідницею
Матрьоха накриває самовар.
Був Київ стольний. Русь була святою.
А московити — Русь уже не та.
У них і князя звали Калитою, —
така страшна захланна калита!
Дрімучий світ. Ні слова, ні науки.
Все загребуще, нарване, хмільне.
Орел — двоглавий.
Юрій — довгорукий.
Хай Україну чаша ця мине!
...
Это Лина Костенко, которую у нас принято считать гением и совестью нации.